Колючий ветер застилает
Могильный холм сухой травой,
Давясь слезой, над ним рыдает
Вдова, прижавшись головой.
Недоговаривая слоги
В словах, летящих из груди
В своей молитве просит Бога:
«На час хоть мужа возврати».
А ветер, даже и не силясь
Венок искусственный трепал
И вот пришёл ответ от Бога
И голос внутренний сказал:
«Теперь ты просишь только час.
А сколько времени в обиде
Молчанье было среди вас,
Друг друга не хотели видеть.
Уж поздно каяться сейчас,
Жизнь, как кино не повторить,
Она даётся только раз,
Умейте каждый миг ценить».
Валерий Кириогло,
Коряжма, Россия
Валерий Георгиевич Кириогло, Член интернационального Союза писателей, драматургов и журналистов. сайт автора:личная страница
Прочитано 2383 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
